Р          Методичні.

Р2        Він повинен час від часу збирати керівників, працівників цих центрів і навчати їх, тому що дійсно... Ну чого гріха таїти? Люди часто їздять за кордон. Вони... наші, так би мовити, керівники найвищі і так далі. Вони бачать, що робиться. Такі заклади як наш – вони дійсно заклади європейського типу. Вони в нас в Україні... тільки формується мережа, тільки от сформовані. По одному в області, скажемо так. І в окремих областях це... ну, в кращому випадку, трьохкімнатна квартира викуплена – і там можуть перебувати до десятка клієнтів одночасно. Це не є, вибачте, панацеею від усіх бід, тому що область... у нас мільйон, а в Донецьку в місті тільки п’ять з лишнім мільйонів населення. Тобто якщо це обласний заклад, то уявіть, якого масштабу він повинен бути, щоби принаймні більш-менш впливати на ці всі речі. То я вважаю, що все-таки разом з тим повинні їздити... або принаймні нас вчити повинні більш потужно тому досвіду європейському, світовому, який сьогодні напрацьований, тому що там уже давно такі заклади функціонують. Або принаймні час від часу чи запрошувати до нас... от, слава Богу, ми суто випадково в управлінні головному соціальної праці і соціального захисту... соціальної політики в обласному... ми зустрілися з представниками якраз от британської ради, значить. Тому що, ну, на жаль...

Р          З представниками даного проекту.

Р2        Все це воно не настільки поширюється, не настільки популяризується... Розумієте, все зводиться до якихось таких от тренінгів короткотермінових і так далі. Інша справа – коли люди... Я знаю, колись я в Києві... я працював в цьому центрі обласному соціальної служби для молоді заступником директора, то я в свій час їздив... мені подобалися ті перші семінари, тому що приїздили люди з тієї ж Британії, показували нам центр реабілітації для дітей з дитячим церебральним паралічем... Ми на власні очі побачили процес, як вони це все... засобами театрального мистецтва і так далі...

М        А такі повинні тренінги відбуватися частіше, да?