Р          Треба термін... рік.

Р2        Тобто тут потрібно внести таку якусь зміну, доповнення в положення, що адміністрація центру повинна сама на свій розсуд десь вирішувати, скільки... дійсно корегувати, бо, можливо, що вони для того і є, щоб допомогти людям вирішити ті проблеми, якщо нас обмежують...

М        А ви не в змозі.

Р2        Вони обмежують в термінах, і ми не можемо вирішити... Ну, ви ж знаєте нашу бюрократичну систему і чиновницький апарат. Інколи треба на одну довідку ще п’ять років зібрати... Тобто це все в часі виражається. Тут не завжди ти хочеш, ти має бажання... але не завжди ти маєш таку можливість – допомогти тим людям. От йдеться про це.

М        Добре. Як ви розумієте адресний підхід до надання соціальних послуг клієнтам? Чи існує такий підхід в діючій системі надання соціальних послуг? Чи використовуєте ви такий підхід у своїй роботі? Якщо ні, то чому? І що заважає впровадженню?

Р          Адресний підхід – то більше він стосується знову ж таки... центрів соціальних служб.

М        У вас – ні, да?

Р2        Ні.

Р          Ні. У нас клієнти – вони в нас проживають. Вони до нас звертаються.

Р2        Вони мають стаціонарне перебування. Вони в нас постійно на повному терміні...

М        А в чому він заключається в центрі?

Р2        Адресний? Ну, це вивчаються, скажімо так, соціально-побутові умови тієї чи іншої родини, яка, скажімо, десь звернулася в органи влади, безпосередньо в...

М        З якимось питанням, да?

Р2        Так. Звернулася, скажімо, в органи соціального захисту. Це швидше радше... більше компетенція органів соціального захисту. Тобто соціальної політики, праці, управління на місцях. Є районні вони, є міські, є обласні. Значить, звернулася людина з заявою вирішити ту чи іншу соціальну проблему, скажімо. Якоїсь допомоги потребує, там, матеріально...

Р          Субсидії надання... .

Р2        Так. І сформовані такі комісії в цих управліннях, і вони дійсно виїжджають на місця в сім’ї, звідки... до заявника на місце проживання, вивчають соціально-побутові умови і приймають рішення: надати цій родині чи цій людині таку допомогу чи не надати? Бо часто-густо, ми ж знаємо, є, скажімо, люди, які мають якісь додаткові джерела заробітку. Мають непогані соціально-побутові умови, але вони знають, що їм... Відповідно до законодавства діючого, вони можуть претендувати на таку... ту чи іншу допомогу. А тут, дійсно, це прекрасно – люди поїхали, на свої власні очі побачили... Можливо, там дві машини, вибачте, в подвір’ї стоїть, можливо, там хата з небом говорить... така в п’ять поверхів... Розумієте? Тобто різні ж є. А вона, дійсно... вона нібито і може претендувати, але й може, можливо, і десь обмежитись цією допомогою, і не стільки вона претендує, враховуючи отой достаток, отой рівень, скажімо, матеріального забезпечення, який у цієї родини. То це, я вважаю, це справедливо, це нормально. Це, скажімо так, ми наближаємося до соціальної справедливості. Отакими кроками.