М        Звертаються вони до вас, да?

Р          В них розширена така галузь... Так. Першочергове йде звернення особи в районні, в селищні центри соціальних служб, які співпрацюють з цими кризовими сім’ями. Якщо є така необхідність вилучення з сім’ї чи дітей, чи, як я повторюю ще раз, дружини з дітьми, то вони тоді вже направляють нам, а ми вже тоді працюємо з даною... чи з тими, кого вилучили... а центри соціальних служб працюють уже безпосередньо на місцях з даною сім’єю. І що стосується специфіки нашої роботи, то в нас конфіденційна інформація стосовно клієнтів, які перебувають у нас в центрі з їхніми проблемами... і прізвищами, ім’я, по-батькові і галуззю їхньої діяльності. Це в нас, наприклад, знають тільки наші працівники центру. І за межі центру ця інформація не виходить.

Р2        І тут можна додати. Якщо наш центр більш спрямовує свої зусилля на те, щоби, скажімо, забезпечити належне утримання цих клієнтів в першу чергу... ну, людські нормальні, скажімо, там, умови перебування, то допомагають центри соціальних служб здійснювати соціальний супровід цих клієнтів. Тобто десь, якщо це суто стосується якихось юридичних моментів, десь там потрібно документи допомогти зробити, оформити, там, паспорт і таке інше... Вони оці речі більше спрямовують... свою діяльність на такі моменти.

М        Добре. А як ви оцінюєте рівень координації співпраці соціальних питань між міністерствами та відомствами, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами надання соціальних послуг? Це державних, комунальних, недержавних. І що в цій системі потребує вдосконалення в першу чергу? Є взаємодія?

Р2        Взаємодія є, але, знаєте, у нас в державі, на жаль, в цих питаннях... в багатьох питаннях соціального захисту населення в нас така ситуація складається на сьогоднішній день, що, як в тій поговорці народній... сім няньок, а дитя без ока. Розумієте, немає чіткого розмежування, хто чим займається. По суті, дуже багато установ, закладів мають це... дублювати одне одного, тобто виконують одні і ті ж функції. В результаті, скажімо, ефект від такої діяльності мізерний, тому що один дублює іншого, а результату як такого немає. Тут би дійсно було б доцільно все-таки більш чітко розмежувати функції кожного цього закладу. Якщо от ми, скажімо, спрямовуємо свої зусилля саме на такі кризові сім’ї, людей, які потрапили в такі ситуації складні життєві, скажімо, там більше співпрацює центр соціальних служб для молоді... сім’ї, дітей, жінок та молоді з неблагополучними сім’ями. Зараз вони, значить, патронат мають над дитячими будинками сімейного типу, навчають батьків, майбутніх потенційних вихователів. То тут, можливо, вже й картина ясна. Уже більше захист дітей безпосередній там соціальних оцих от сиріт, які сьогодні в такі, скажімо, ідуть сім’ї на виховання або в дитячі будинки сімейного типу. Цей патронат переданий уже службам у справах неповнолітніх і опікунська служба. Це вже прекрасно. Це вже є позитив, є, скажімо, десь крок уперед. Але цього недостатньо. Це треба поглиблювати, треба вдосконалювати. Оцю всю систему розподілу функцій, тому що дійсно часто-густо ми всі нібито працюємо над однією... над вирішенням однієї проблеми. З одного боку, служба у справах неповнолітніх. З другого боку, значить, центри соціальних служб. З третього боку, наш центр. А цього не треба робити. Кожен повинен знати, що він... що від нього вимагається, що він повинен зробити, аби дійсно був якомога більший ефект від тієї роботи.