Р2        Де воно дівається – те багатство. А воно спливає щороку. “Майбахами” за кордон і так далі, і так далі. Нам треба, щоби це була гарантована державна допомога. І, відповідно, держава повинна обличчям повернутися і до тих людей, які цими питаннями займаються. Чому, вибачте, центри соціальних служб для молоді сьогодні мають статус державних службовців, а центри соціально-психологічної допомоги не мають такого статусу? Мені здається, раз вони вирішують проблеми держави, раз держава на себе звалила... на свої плечі вирішення цих проблем, – значить, будь добрі, і назвіть цих людей державними. І далеко проти, що у нас...

М        Я вибачаюся, а соціальні служби – вони держслужбовці?

Р          Да.

Р2        Держслужбовці. Я далеко, як кажуть росіяни, нє прівєрженєц того, що, скажімо, отакий іде поділ на касти. Розумієте? Тут ще треба подумати і переоцінити...

М        Це не вирішено ще кадрове питання, да?

Р          Питання.

Р2        Ясна річ. Мусить стимулюватися ця робота. Ну, вибачте, як можна сьогодні заставити людину, там, повноцінно віддаватися, як кажуть, до кінця на зарплатню, там, 500 гривень. Я так не...

Р          Чи знайти висококваліфікованого психолога чи юриста на таку суму.

Р2        Невже до нас піде працювати юрист на 500 гривень кваліфікований? А тут, повірте, дуже багато питань таких. І в суді... і в судах доводиться відстоювати інтереси клієнт, і, скажімо, і з правоохоронними органами, якщо це десь, скажімо, факт насильства в сім’ї, і йому потрібно... і з тим, хто там завдав цього насильства, працювати, і з правоохоронними органами.

Р          З правоохоронними органами.

Р2        Тобто, дійсно, це питання... це вже питання плинності кадрів виникає.

Р          Конкуренція уже.

Р2        Тому що держава не дбає про тих людей, які займаються вирішенням цих питань. Ну, неналежно, скажімо... не на належному рівні. Це дійсно... як би не казати, а ми люди дорослі, ми знаємо... кожен психолог скаже: якщо людина приходить і весь тягар своїх проблем тобі виливає, свою душу відкриває... і десь, вибачте, ті негативні емоції – вони ж на тебе діють. Ти ж проймаєшся сам цим усім. Так, вибачте, а хто ж це відшкодує? Це переноситься у власну родину, у власну сім’ю. Тобто тут є над чим подумати.