Р2        Чула, то чула, але я не зверталась. Я знаю, що це буде лише даремно ходити і нерви тратити.

Р4        Я ходила в Червоний Хрест.

Р6        Асоціація інвалідів. Я знаю інвалідів, які ще можуть ходити. От мами самі цих дітей водять, займаються ними. Коли він не може ходити, його треба возити. Щоб люди просто побачили ту біль, коли навіть відмовили в тих 47-и гривнях, тому що ми сусіди, я все це бачу. Це страшно. Просто вже так змирилася. Куди що їхати і що кому доказувати? Може, якби приїхали, побачили, то тоді би…

Р2        Ще ж раніше я ще тягала, я ж знала, що треба було по 8 гривнів получати за вчительку і за медсестру. Нікуди вона не йшла, ніхто її… Тими справками не добилась. То дійсно, що і накормити його, і все. Нерухомий зовсім, тільки що сидить, і все.

М        Микола Іванович, розкажіть: яку матеріальну допомогу ви отримували?

Р3        Яку я? ніяку. Крім пенсії та інвалідності більше нічого.

М        Ніяких виплат совбєзу, нічого такого не отримували?

Р3        Нічого не отримував. Кажу, що пенсію. А крім пенсії, нічого мені не давали.

М        Добре. Дякую. Скажіть, будь ласка: крім матеріальної допомоги хтось з вас отримував психологічну, медико-побутову, соціальну, юридичну допомогу? Якщо так, то яку саму?

Р8        Її, напевно, так і не доб’єшся, щоб безплатно, не за гроші. Де ж тепер скаже?

М        Я чула про соціальних працівників. Тобто з вас ніхто допомогою соціальних працівників не користувався?

Р7        Вони виховують пенсіонерів одиноких, які не дають собі ради.

М        Це все?

Р7        Вони ходять до тих людей, які вже за 70, які одинокі, якій вже тяжко за станом здоров’я, їм допомагають, просто підтримують його і морально, і фізично. Я знаю, що хати їм білять дівчата. Чого ні? І в магазин ходять, несуть хліб, і довідки збирають, і субсидії оформляють, кому щось виходить. На тих дівчат немає чого жалітися, вони працюють.

Р4        Збір урожаю, картоплі.

Р7        Да. Вони допомагають. По мінімуму, але… І фізично. Я знаю, що навесні хати білять практично всі, складають грати, які проходять з допомогою, конєшно… Але ж вірять, допомагають, немає про що казати. Дівчата ходять. Я їх практично регулярно бачу. Ці бабки дуже вдячні, ті, які одинокі. Вони вийти не можуть навіть поспілкуватися до сусіда – чи піде, чи ні. А соціальних працівників вони виглядають, як діти старших людей виглядають, коли до них вже прийде. Такий день, вони знають свої дні – чекають. І хліб регулярно принесуть, і привітають – це жива людина. Коли людина одинока, то .